1 клас-політ нормальний
Якось непомітно пролетіла половина першого дочиного навчального року. І мого теж, звичайно. Все-таки, перший клас батьки зазвичай проживають разом з дітьми)та взагалі, якщо чесно, мандраж перед школою був більше у мене, ніж у Аришки.
Вона, на подив швидко адаптувалася. Напевно, даремно я в серпні зачитувалася Машею Трауб. А напередодні 1 вересня ще й фільм подивилася по її книзі “щоденник мами першокласника”.
Так от. В якості розваги книжки дуже навіть. Багато гумору, увага до деталей шкільного життя першокласників і спостереження за дітьми.
Це мені прям дуже зайшло. Але зараз розумію, що всі тривоги, описані нею, занадто накручені, насправді школа не така страшна, як її малюють. Як мінімум, перший клас точно.
Що маємо на сьогоднішній момент. Аришка самостійно ходить в школу, на гуртки. І це була повністю її ініціатива, я лише підтримала.
Хоча і переживала, як мій тихий, полохливий дитина вийде на вулицю один. Але вже дуже їм хочеться в цьому віці здаватися дорослими. Тим більше, всі її однокласники також ходять скрізь самостійно.
У нашому маленькому закритому містечку це не небезпечно і не страшно. За ці чотири шкільні місяці дочка встигла взяти участь в олімпіаді з її улюбленого навколишнього світу, конкурсі читців до Дня матері і ярмарку шкільних проектів. На мою пропозицію трошки пригальмувати з позаурочної активність обурилася: “чому? Мені це подобається!”Я ж просто переживала про те, що дитина занадто перевтомлюється – школа, ізостудія, лижна секція в спортшколі.
І все це на тлі полярної ночі, яка дуже виснажує. Але, як виявилося, діти витривалішими нас))) був би інтерес, а сили знайдуться. Проект робили про улюблених кішок) але найбільше відкриття для мене-те, що дочка за цей час зовсім не хворіла.
Тільки три дні нежиті на початку вересня. І це при тому, що до самого закінчення садка ми були на лікарняному щомісяця!!! Зараз я розумію, що права була наш невролог, коли сказала, що в нашому випадку це психосоматика і поки вона не полюбить сад, хворіти не перестане. Не склалося.
Зате зі школою поки дуже навіть складається. Біжить туди із задоволенням. Думаю, величезна заслуга в цьому нашої чудової вчительки, яка підтримує в дітях інтерес до навчання.
Уроки дітям офіційно не задаються, вчитель тільки рекомендує, що можна зробити вдома, щоб закріпити матеріал, а там вже батьки самі вирішують, робити чи ні. Я наполягаю на домашці, але з Аришкой ніколи над нею не сиділа. Дочки відразу було сказано-це її відповідальність.
Ми з татом завжди підкажемо, якщо щось незрозуміло, і перевіримо після виконання. Але сидіти з нею над уроками не будемо. Звичайно, результати навчання ми зможемо конкретно побачити тільки з наступного року, коли підуть оцінки.
Можливо, тоді відчуємо всі принади школи. Але зараз можу точно сказати-в першому класі немає нічого страшного, невирішуваного і нездійсненного. Всім добра і взаєморозуміння! Любіть і дорожите своїми близькими!
